Вдалося ненадовго потрапити до Кам`янця. Нездатність місцевої влади та місцевого бізнесу реалізувати величезний потенціал міста - просто розчаровує.
При чому, міський бюджет за рахунок децентралізації зріс з 385 млн. грн. у 2015 році, до майже 1 млрд. грн. у 2017. Хоча при розумному управлінні бюджет міг бути значно більше.
Про потенціал - таке враження, що все кинуто на самопотік і немає будь-якої стратегії та розуміння, як управляти спадщиною міста.
Все починається, коли виходиш на занедбаний вокзал. Немає нормального табло руху залізничного транспорту, стоянки, і стандартий український старт-ап "ларьок" повсюди.
Потім таксі. У місті ніби 22 служби таксі, але викликати класичну "синю жигулі чєтврьорку" майже нереально. Телефонуєш у службу, у відповідь: "Альо, да?". Кажу: "Доброго дня, таксі?", "Да, таксі, куди треба. В общім буде синя машина 3 мінути". І ти маєш бігати у вияснювати зі всіма десятьма машинами синього кольору на який виклик вони приїхали.
Потім центр. Немає будь-яких, у одному стилі, вказівників що і де знаходиться. Куди на замок, куди до катедри, куди до іншого класного історичного міста де колись у XV ст. когось тримали у в`язниці, і так далі.
Потім знаменитий каньйон. Річка заросла повністю, жовта, закидана пластиком - всюди. Мешканці міста ініціативні, видно - інколи роблять самостійно сміттєзвалище. А що, річка сміття забере.
Вивіски. Тут народна творчість проявилася - вивіски у місті "бывают разные, чёрные, белые, красные, но всем одинаково хочется" - щоб до них зайшли. Жодного стилю, кольору, розміру.
Сервіс. Тут можна багато не писати - декілька закладів, де можна поїсти. Проте повечеряти, особливо коли маєте бігти знову на поїзд, приходьте завчасно - потрібно чекати 1,5 - 2 години (це було у суботу). При чому, про час очікування вам можуть сказати, коли ви сіли і чекаєте 15-20 хв. на меню. Інколи буває, що меню на всіх не вистачає. Про якість їжі - промовчу, бо доброго нічого не скажеш. Краще беріть із собою вареників на станції у Жмеринці
Замок. Навколо замку всі вали також віддані на самоорганізацію людей - хто яку стежку собі протоптав, той так і ходить. Навколо замку, до речі, також немає вказівників. Дойти на протилежний бік каньйону - складно. Мене рятувало, що я виріс у селі у Закарпатті, навчився Елементарно. У центрі міста немає аптеки. Відійшов 20 м. - вулички без дороги. Магазин у центрі - десь 2 штуки з водка/пиво.
І цей пост не про розчарування містом. Більше відчай від того, що такий потенціал українських міст - просто не реалізовується.
Невже складно прибрати вокзал, змінити виклад "ларьків" або взагалі їх прибрати.
Невже складно запровадити єдиний дизайн вивісок, реклами, визначити місцях їх розміщення.
Невже складно поставити туристичні знаки у місті, які б спрямовували людей до основних місць.
Невже складно зібрати готельно-ресторанний бізнес, служби таксі - і попрацювати спільно над стратегією і сервісом.
Чому не можна прибрати всі больові точки, які зустрічають приїжджі (навіть, якщо перебувають один день у місті) на відстанві від вокзалу до замку.
Чому не можна скористатися стількома можливостями і написати нормальну стратегію розвитку міста - і відкрити місто для людей
Загалом, рекомендую приїжджати у місто. Проїздом, на пару годин, поки що Маю надію, місто, бізнес, мешканці - реалізують величезний потенціал цього прекрасного міста. І ми будемо приїжджати сюди щоб провести вихідні.
Автор тексту: Ivan Lukerya
