Екскурсії, гіди та екскурсоводи Камянець-Подільський
----

Одна зі статей про видатного вченого Миколи КІЛЬЧЕВСЬКОГО починалася досить нестандартно: «Чи замислювалися Ви, поважний читачу, чому в наших квартирах крани на трубопроводах для води збудовано так, що ми довго крутимо ручку, щоби закрити воду, а не важільна конструкція: раз! - та й закрив? Від раптової зупинки вода створює гідравлічний удар на стінки труби».

І далі пояснювалося, що важливі задачі про гідравлічний удар у трубопроводах із тонкими пружними стінками розв'язав академік КІЛЬЧЕВСЬКИИ. Оскільки Микола Олександрович - наш земляк, а 15 червня виповнюється 100 років із дня його народження, то сьогоднішня наша розповідь у серії матеріалів «Наші славетні» буде про нього.

Майбутній учений народився 2 червня (за старим стилем) 1909 р. в Кам'янці-Подільському в сім'ї вчителя. Навчання розпочав з гімназії, яку після остаточного встановлення в місті радянської влади було реорганізовано в трудову школу. Одночасно навчався в художній школі, згодом перейшов у лісну профшколу. Навчаючись, хлопець краще від інших розв'язував арифметичні задачі, вправно креслив, аналітично мислив. Любов до математики Миколі прищепили його батьки, які впродовж багатьох років учителювали в школах міста.

1928 р. 19-річний Микола закінчив робітничий факультет при Кам'янець-Подільському сільськогосподарському інституті та став студентом факультету експлуатації шляхів сполучення Київського політехнічного інституту (КПІ). Однак любов до математики та фізики взяла гору: 1930 р. КІЛЬЧЕВСЬКИИ став навчатися на математичному факультеті Київського фізико-хіміко-математичного інституту (цей інститут, виділений з Київського університету, невдовзі знову в нього влився). Закінчивши 1933 р. інститут, наш земляк став аспірантом.

1936 р. 27-річний КІЛЬЧЕВСЬКИИ захистив кандидатську дисертацію «Застосування тензорного аналізу до питань теорії пружності». Його науковий керівник Ілля ШТАЄРМАН (родом з Могилева-Подільського, 1910 р. закінчив Кам'янець-Подільську чоловічу гімназію) так відгукнувся про свого учня: «Його роботи вже тепер дозволяють дійти до висновку, що автор має великий математичний талант, особливістю якого є надзвичайно сильна інтуїція та схильність до геометричного мислення».

Ілля Якович не помилився з оцінкою таланту свого учня: вже 1940 р. Микола Олександрович захистив докторську дисертацію «Основні рівняння теорії оболонок і деякі методи їхнього інтегрування».

Кільчевський на кафедрі

(Кільчевський 3-ій зліва)

Ще будучи студентом, Микола КІЛЬЧЕВСЬКИИ розпочав педагогічну діяльність: у січні 1933 р. він став вести практичні заняття з вищої математики в Київському авіаційному інституті. Наступного року його зарахували до штату: спочатку він працював асистентом, потім - доцентом, згодом - професором, завідувачем кафедри вищої математики. Паралельно читав теоретичну механіку в Київському індустріальному (згодом політехнічному) інституті.

Перебуваючи під час Великої Вітчизняної війни в евакуації та завідуючи кафедрою теоретичної механіки Ташкентського інституту інженерів залізничного транспорту, Микола Олександрович почав досліджувати процеси контактного стиску твердих тіл та удару, особливо актуальні для транспорту у воєнний час. Результати цих досліджень опубліковано в монографіях, виданих

1949, 1969 та 1976 р. Останню з них - «Динамічний контактний стиск твердих тіл. Удар» - 1977 р. було відзначено премією імені академіка Олександра ДИННИКА. Професор Анатолій ЛУР'Є писав: «Було б помилково вважати цю книгу зведенням раніше відомих результатів з теорії удару, скоріше це результат багаторічних міркувань КІЛЬЧЕВСЬКОГО з однієї з найактуальніших і найважчих проблем загальної механіки та механіки суцільного середовища. Немає потреби перераховувати багатий зміст книги. Печать оригінальності лежить на кожному розділі».

У 1944-1961 рр. професор КІЛЬЧЕВСЬКИИ очолював одну з найбільших кафедр Київського політехнічного інституту - кафедру теоретичної механіки. 1961 р. Миколу Олександровича обрали членом-кореспондентом Академії наук УРСР. Відтоді він працював завідувачем відділу аналітичної механіки поліагрегатних систем Інституту механіки АН УРСР, одночасно - на громадських засадах - професором-консультантом у КПІ. 26 грудня 1969 р. нашого земляка обрали академіком АН УРСР.

Микола КІЛЬЧЕВСЬКИИ був членом Національного комітету СРСР з теоретичної та прикладної механіки, членом Президії науково-методичної ради з теоретичної механіки при Міністерстві вищої освіти СРСР, головою наукової ради з проблеми «Загальна механіка» АН УРСР, членом редколегії журналу «Прикладная механика».

Формули Кільчевського

Характерними рисами досліджень Миколи Олександровича завжди були актуальність задач, оригінальність і чіткість їхніх постановок, строгість дослідження, глибина аналізу. Всього наш земляк опублікував понад 200 наукових праць, зокрема 9 монографій та 11 підручників. 1977 р. йому присвоїли звання «Заслужений діяч науки Української PCP». Також Миколу Олександровича було нагороджено двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», медалями.

КІЛЬЧЕВСЬКИИ був видатною, багатогранно обдарованою особистістю. Одна з цих граней - його лекторська майстерність. Блискучі лекції Миколи Олександровича завжди притягали «сторонніх». Це - або викладачі інших вищих навчальних закладів, або колишні учні, тепер маститі фахівці та, незмінно, його колеги по кафедрі, аспіранти. Осягаючи педагогічну майстерність, уміння абстрактно мислити та узагальнювати у висновках конкретні факти, присутні проходили школу вдумливого глибокого розуміння сутності класичної механіки.

Микола Олександрович приділяв велику увагу вихованню наукових та інженерних кадрів. Багато хто з його колишніх студентів та аспірантів стали академіками, лауреатами державних премій, професорами, докторами наук. Ним підготовлено 65 кандидатів наук.

Зокрема, серед тих, у кого КІЛЬЧЕВСЬКИИ викладав теоретичну механіку, був майбутній президент Національної академії наук України Борис ПАТ0Н. В одному з інтерв'ю Борис Євгенович розповів, що колеги по кафедрі деколи застерігали Миколу Олександровича: «Не варто так ускладнювати курс - не аспірантів, мовляв, готуєте». На такі «підказки» професор відповідав, добродушно всміхаючись: «Звичайно, не аспірантів, а інженерів, яким належить не тільки замінити нас, але й зробити значно більше». У професора КІЛЬЧЕВСЬКОГО теоретична механіка перетворювалася на своєрідний міст між класичними, традиційними для технічного інституту предметами (математикою, фізикою) та сугубо спеціальними, на міст, що зв'язує їх воєдино на основі найновіших даних науки. Це дуже імпонувало Борису ПАТОНУ, який розумів, що в методі Миколи Олександровича - ключ до розв'язання головної «інженерної задачі»: навчитись усвідомлювати конкретне в абстрактному, і, навпаки, вміти виділити абстрактне в сумі конкретних факторів, явищ, процесів.

Картка на премію - Кільчевського

Одного разу кореспондент запитав у Миколи КІЛЬЧЕВСЬКОГО:

- Деякі студенти вважають, що трійки в інституті не заважатимуть їм стати відмінними спеціалістами після закінчення вузу. Яка Ваша думка? Чи має такий погляд право на існування?

- Ні, не має, - відповів професор. - Хто звик до таких поглядів ще зі студентської лави, той не відвикне від них, що дуже небезпечно, і на виробництві.

Помер Микола Олександрович у Києві 14 червня 1979 р. - напередодні свого 70-річчя. Посмертно йому двічі присуджували Державну премію України в галузі науки та техніки: 9 грудня 1979 р. -за цикл робіт із загальної теорії оболонок і дослідження полів напруг в оболонках складної будови та форми (разом з академіком АН УРСР, директором Інституту механіки АН УРСР Олександром ГУЗЕМ і членом-кореспондентом АН УРСР, заступником директора Інституту механіки АН УРСР Ярославом ГРИГОРЕНКОМ) 19 грудня 1992 р. - за підручники у чотирьох книгах «Теоретична механіка» (1957 р. - книга І; 1972 р. - книга II; 1989 р. - книга III; 1990 p. -книга IV) разом із Михайлом ПАВ-ЛОВСЬКИМ, Остапом БОЙЧУКОМ і Людмилою АКІНФІЄВОЮ.

«Діяльність Миколи Олександровича лишить слід у нашій науці, досягнення його збережуться в книгах. Не знаю, хто в нашому поколінні висловив стільки оригінальних ідей і наблизився до нього за сумою накопичених знань», - так 1979 р. писав член-кореспондент АН СРСР Анатолій ЛУР'Є про нашого славного земляка.


Автор: Олег Будзей 

Джерело: «ПОДОЛЯНИН»

Про Кільчевського у Вікіпедії: «Читати»

Про Кільчевського - Національний технічний університет України: «Читати» 



Коментарі:

Залишити свій коментар:
    • winkwinkedsmileambelayfeelfellow
      laughinglollovenorecourserequestsad
      tonguewassatcryingwhatbullyangry
Останні фото
Старе містоНове містоФортецяІсторичні фотоКам'янчани перейти у фотоальбом
Нове містоЛебеді підростають Лебеді підростають
Нове містонад Кам'янцем з'явилось 2 веселки над Кам'янцем з'явилось 2 веселки
Фотоальбом Камянець-Подільський / Ірина ПустинніковаКам'янеччина. Прекрасний край, рай для Кам'янеччина. Прекрасний край, рай для туристів-марафонців
Фотоальбом фортеці в Камянці / Козак РусланШикарні фото Старої фортеці Шикарні фото Старої фортеці
Старе місто / Петро ІгнатьєвФото з фестивалю "Форпост" 2017 Фото з фестивалю
Фотоальбом фортеці в Камянці / Козак РусланВигляд на Довжок в темряві Вигляд на Довжок в темряві
Нове містоЛебеді на заході сонця Лебеді на заході сонця
Нове містоВесна прийшла, нарешті! Весна прийшла, нарешті!
Фотоальбом Камянець-ПодільськийПисанки - Українські фортеці Писанки - Українські фортеці