У 1918-19 рр. в Кам’янці-Подільському різні організації та підприємства змушені були випустити місцеві - бони.
Особливо багато випущено таких сурогатів у Кам’янці-Под., судячи за збереженими зразками. З відомих мені, частиною помічених в різних каталогах, зазначу наступні: “Суспільство споживачів службовців Кам’янець-Под, поштово-телеграфної контори” (1, 3 і 5 крб.), Кооператив “Взаємодопомога” П. Г. А. У. (Подольськ . губернських. акцизного. Керуван. (в 5, 10 і 25 карбованці’в), Подільське Акцизне Управління “Хлібний один рубль”, “Хлібні три рублі”, кооператив т-ва Судового Відомства м. Кам’янця-Под. (1, 3 , 5 і 10 рубл.), аптека П. Хомського, “Украiнський клуб в Кам’янцi на Подi. (2, 6, 10 і 20 гривень), “Арт. Клуб” (5 карб.), “Економічна кав’ярня І. Бараве” (1 і 5 крб.), “Схожа цукерня Козмана Тора” (1 і 3 карб.), пивоварний завод Клейдермана і дешева їдальня Єврейського т-ва.
Бони випускалися українською, рідше російською мовами, з підписами-оригіналами осіб, що очолюють установу. Більшість кам’янецьких бон виконано на папері нижчого сорту аж до тонкого обгорткового, звичайно різного кольору для кожного достоїнства однієї серії. Друкувалися бони друкарським набором, за винятком Кам’янецького Акцизного Управління (на гектографі) і Кам’янецької Міської Управи (цинкографія). Коротка історія останніх і є темою цієї замітки.
Кам’янецькі міські бони були в обігу короткий час. Завдяки поганому паперу швидко зношувалися, крім 20 гривень, надрукованих на щільному сірувато-бузкового кольору паспортному папері з водяними знаками у вигляді хвилястих ліній, розташованих вертикально або горизонтально.
Селяни ставилися з недовірою до міських бонів і при оплаті давали своєрідну характеристику, що цi грошi ходять тiльки до мосту “. Та й міське населення неохоче брало їх у касах різних установ міста. Але подальша доля кам’янецьких бон, як взагалі всіх подільських виявилася іншою. Скромні , непоказні на вид бони, з розвитком в СРСР боністики, привернули увагу колекціонерів, а невеликий тираж і мала порівняна кількість збережених бон сприяло підняттю цінності їх, бони опинилися в наш час незрівнянно ціннішими сучасних їм, ззовні розкішних, чудово виконаних з художньої та технічної сторони гетьманських і петлюрівських державних грошових знаків. Правда, особливу увагу колекціонерів до подільських бон послужило і однією з причин їх остаточного зникнення в місті і часто місцеві колекціонери легше дістають подільські бони в Києві, Одесі та інших містах, куди заповзятливі спекулянти завчасно стягнули їх з міста. У всякому разі володіння кам’янецькими міськими бонами забезпечує починаючому колекціонерові можливість створити досить значну колекцію різних грошових знаків революції.
Події після 1919 року, ареною яких в продовження порівняно довгого часу був Кам’янець-Поділ., завадили зберегти документальні матеріали для історії кам’янецьких бон. В архіві бувшої Міської Управи немає справ за 1919 рік (час випуску міських кам’янецьких бон), а відсутність протоколів засідань фінансової комісії, бухгалтерських книг, рахунків і т.д. ускладнює встановлення емісій і точне датування часу випуску бон і вартості друкування. На довершення всього кам’янецькі бібліотеки, з різних причин, позбавлені місцевих газет того часу, що відбивали між іншим хроніку і фінансового життя міста.
Автор цієї замітки, в якості художника брав участь у спеціальному засіданні фінансової комісії Кам’янецької Міської Управи, у якій були розглянуті проекти кам’янецьких міських бон, представлені завідувачем однієї з місцевих друкарень – “Св. Троїцького Братства “. Проекти бон були виконані типографським ручним набором з одностороннім зображенням.
“Бон один карбованець Кам’янецької Міської Управи”, як значиться на першому з них, надрукований на простому писальному папері в дві фарби: жовтий фон, що зображує сітку і обрамлення з геометричного візерунка і блакитного кольору, текст з гербом Поділля (сонце з променями) по середині. В написі – “Мiський Банк обмнiнюе бони на державнi кредитовi бiлети без обмеження суми”, крім орфографічних помилок бон українською мовою, в слові кредитовi пропущена в наборі буква “р”, а слово “обмеження” надруковано так: “оамеження”.
Купюра 3 карбованцi трохи більшого розміру надрукована в чотири фарби: фон – геометричний візерунок жовтого кольору з повторюваними цифрами “3″ і словами “три карбованцi” блакитного кольору, посередині червоного кольору ажурний герб, у формі, подібній українським печаткам на російських поштових марках того часу. Текст бони надрукований світло-коричневою фарбою. На зворотньому боці проекту бони в 1 карбованець зберігся нижеприведений розрахунок вартості виконання 1000 примірників бон друкарським способом, написаний під час засідання зазначеної вище комісії, а саме:
1. друк 1000-100 руб.
2. папір (20 шт. в аркуші) на 1000 шт. 50 лист, по 20 коп, -10 руб.
Проекти бон, надруковані в кількох екземплярах, комісією не були затверджені, а було запропоновано художнику Г. Нарбуту скласти малюнки для чотирьох бон гідністю в 2, 6, 10 і 20 гривень. Представлені чотири малюнки з характерними для м. Кам’янця зображеннями – загального вигляду міста, Баторієвої вежі (Вітряна брама) старої фортеці, були схвалені і придбані Управою, але виконання їх у місцевій цинко-друкарні викликало непереборні труднощі, головним чином фінансового характеру та призвело до того, що власнику цинкографії надана була повна ініціатива в умовах швидкого виготовлення бон. Власник цинкографії спростив для себе виконання бон друкуванням одного малюнка для всіх чотирьох достоїнств, з заміною лише відповідних цифр і слів.
Малюнок лицьового боку бон – овальна рамка, рослинний орнамент і слово “бон” скопійоване з придбаних Управою малюнків художника Г.Нарбута, решта – шрифт і візерунки і вся зворотна сторона – творчість доморощеного рисувальника цинкографії, який увічнив свою фірму на зворотньому боці бони під рамкою підписом по-російськи (вся бона написана українською мовою) – “Худож. фото-цинкография I. М. Гутман, Кам -Под”, або укороченою написом І. М. Гутман. Малюнок зворотнього боку бон, нічого спільного не має з лицьовим, складається з рамки і віньєтки в характері дешевих ринкових етикеток старого часу. Перша сітка лицьового та зворотнього боків – дрібні білі квіти на жовтому фоні однотипна у всіх бон, але зустрічається яскраво вираженою тільки на деяких примірниках, які необхідно віднести до більш цінних. Друга сітка лицьового боку-блакитного кольору з візерунком-плетенням, що покриває середній овал. Зі зворотнього боку друга сітка всіх чотирьох бон різна. На двох гривнях блакитна плетінка по краях і всередині рамки має ще блакитніші плями на самій рамці. На 6 гривнях крім блакитного кольору плетінки колом рамки і зеленого кольору сітки всередині з концентричних кіл, вміщено зеленого ж тону зображення посередині бони цифри 6 великого розміру. Десять гривень, крім блакитного плетіння по краям рамки, мають фон всередині з сітки сіро-бузкового кольору з візерунком з повторюваних шестикутників з зображенням всередині кожного з них маленької цифри 10, крім великої по середині. У двадцяти гривнях друга сітка складається з суцільного ряду ромбоподібних ажурних плетінок червоного тону. Недбалість, внаслідок нагальної роботи при виконанні бон, негативно відгукнулася насамперед на зовнішньому вигляді їх. У обігу були екземпляри-недопечатки із зображенням однієї лицьової або навпаки – повторенням лицьового малюнка на зворотньому вдруге і т.д. Фарби мають безліч різних відтінків.
Джерело: Гагенмейстер В. Бони Кам’янець-Подільської міської управи / В. Гагенмейстер // Радянський колекціонер. – 1925. – № 17. – с. 9-11.
