Першим директором був Федір Якович Телешов, а першим інспектором — Іван Матвійович Сбітнєв.
Проте у 1837-му імператор Микола І видав указ надати цьому освітньому закладу кращі умови. Цей наказ навіть викарбували на мідній табличці, яку заклали у фундамент нової будівлі гімназії. Її урочисте відкриття відбулося 1 січня 1841 року.
Це була триповерхова, кам’яна, прямокутна споруда. У 1873 році на третьому поверсі гімназії облаштували Трьохсвятительська церква, над дахом якої бу збудований купол. Загалом у гімназії навчалося від 250 до 650 учнів. Атестат про її закінчення відкривав шлях до університету. Так, у 1886 році в Київському університеті на різних курсах вчилося 90 випускників Кам’янець-Подільської гімназії.
Заклад швидко перетворився на новий осередок освіти і науки на Поділлі. Підтвердженням цього став візит Тараса Шевченка до Кам’янця в жовтні 1846 року, аби відвідати свого давнього знайомого, викладача гімназії Петра Чуйкевича.
У перші місяці Першої світової війни будівля гімназії постраждала від вибухів. Учнів і майно евакуювали, а у відремонтованих приміщеннях розмістили військових. А в часи Української Народної Республіки, гімназію приєднали до заснованої в 1918 році української гімназії імені Степана Руданського. Проте з остаточним приходом більшовиків у місто 16 листопада 1920-го, гімназію перетворили у трудову школу.
Нині це Кам’янець-Подільська спеціалізована школа І—ІІІ ступенів № 1 з поглибленим вивченням німецької мови — найстаріший навчальний заклад на Поділлі.
