Це був час, коли польські і українські військові частини наступали на Київ. Після пишної зустрічі він відразу взявся за державні справи - почергово приймав міністрів, делегацію студентів, представників політичних партій, вивчив питання про становище українських державних інституцій на Поділлі. 3 травня С.Петлюра покинув місто.
Наступний короткий візит відбувся 7 травня, коли Київ уже був у руках союзників. На цей раз керівник УНР зайнявся підготовкою переїзду міністерств до Вінниці.
Контрнаступ радянських частин примусив польсько-українське військо відступити в західному напрямку. До Кам'янця Симон Петлюра з’явився спочатку 1-го, а потім 7 липня, коли "червоні" захопили Летичів і Проскурів. Він застав місто і його околиці в стані облоги, але зарадити катастрофі не було змоги - польські частини спішно відступали до Збруча, а своїх сил було дуже замало. 8 липня Симон Петлюра виїхав до Станіслава.
Восени 1920 року Головний отаман, як безпосередній учасник завершальних військових акцій на Поділлі, ще двічі навідувався до Кам'янця - 30 вересня (після перемоги об'єднаних сил на лінії Збруча) і 14 жовтня (після успіху в районах Летичева-Літина, Ялтушкова-Бару і на Могилево-Жмеринському напрямі). 20-21 листопада останні загони української армії перейшли Збруч і потрапили на територію Східної Галичини, що була під контролем Польщі.
З ними відступив і Симон Петлюра, який більше ніколи не повертався в Україну.
