20 липня 1913 року у Камʼянці-Подільському в небагатій родині державного урядовця Нила Семеновича Петрова народилася українська письменниця - Ольга Мак
Ледве Ользі виповнилося півроку, як родина перебралась до Києваі прожила там до 1920 року. Війна змусила переїхати до села Вільхівчик поблизу Корсуня. Письменниця згадувала, що саме там, у Вільхівчику, відчула себе українкою. Після несподіваної й передчасної смерті двох її сестер та батька родина повернулася до Кам'янця.
1929 року Ольга закінчила третю семилітню школу в Кам'янці-Подільському. Працювала в радгоспі села Цибулівка.
Наприкінці 1931 року одружилася з ученим-мовознавцем, уродженцем Кам'янця-Подільського Вадимом Дорошенком (1905 — 1944), який навчався в аспірантурі. Після захисту дисертації чоловікові запропонували посаду доцента в Ніжинському педагогічному інституті.
1938 року закінчила літературно-лінгвістичний факультет Ніжинського педагогічного інституту. Тим часом чоловіка репресували.
1943 року покинула Україну. Жила в Австрії. 1947 року переїхала до Бразилії, від 1970 року жила в Торонто (Канада).
1993 року відвідала Україну, побувала в Кам'янці-Подільському
Після 1996 року знизила творчу діяльність через важку хворобу.
Писати почала під час навчання в інституті, але твори не показувала.
На еміграції під псевдонімом стала друкувати оповідання в газеті «Свобода». 1954 року в Мюнхені видала першу книжку — спогади про пережиті роки сталінського терору «З часів єжовщини».
Переважну більшість творів Ольга Мак написала для дітей. У цих творах зображено молодь, яка прагне до морального вдосконалення, шукає свою стежку в житті.
Стиль письма Ольги Мак позначено імпресіоністичною наснагою, прийнято ностальнічними елементами, любов'ю до України. Її герої та героїні вольові, сповнені енергії, люблять свій народ, свою країну.
Авторка праць «З часів єжовщини» (1954); художніх творів «Бог вогню» (три томи, 1955), «Чудасій» (1956), «Жаїра» (два томи, 1958), «Проти переконань» (1960), «Куди йшла стежка» (1961), «Каміння під косою» (1973), повісті «Лебідка» (1960); книжок для молоді «Призабуті казки» (1977), «Як Олег Царгород здобув» (1989); драматичного етюду «Дала дівчина хустину», відзначеного нагородою Світової Федерації Українських Жіночих Організацій.
Отримала нагороду Українського літературного фонду (1956, Чикаго).
Померла 18 січня 1998 року в Торонто (Канада)
Джерела:
