Як розбазарюють депутати наші з вами гроші!
2 грудня 2010 року Савчук Роман Іванович був обраний на посаду судді Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області безстроково, а вже 24 березня 2011 року рішенням Вищої ради юстиції був призначений головою відповідної інстанції. До цього часу пан Савчук працював у цій галузі в обласному центрі.
Приїхавши до Кам’янця перед суддею постало питання житлового забезпечення. Всі ми знаємо, які заробітні плати у стражів Феміди в порівнянні із середньостатистичними заробітками пересічного громадянина. Відтак пан Савчук, який перебуває на суддівській посаді близько двадцяти років, не оминув нагоди клопотати про забезпечення його житлом як особа, обрана на виборну посаду, коли це пов’язано з переїздом в іншу місцевість.
Цікаво те, що на момент клопотання пан Савчук був призначений, а не обраний на посаду голови суду. Закон гласить, що право на забезпечення житла мають особи обрані на виборну посаду. Дану позицію можна розглядати як певну лінгвістичну прогалину права, а тому навряд на ній можна вибудувати певні судження чи докази. Тим паче, що дана справа знакова дещо іншим, але про все по порядку.
Рішенням виконавчого комітету Кам’янець-Подільської міської ради від 28 квітня 2011 року №565, заявник прийнятий на позачерговий квартирний облік. Таким чином місцевий орган самоврядування зробив все, чого вимагала ситуація. Оскільки можливості забезпечити заявника житлом не було, довелось відтермінувати виконання законодавчого припису до кращих часів.
Проте наші судді не звикли довго чекати. Роками вистоювати квартирну чергу можуть «прості смертні», але аж ніяк не служителі Феміди. Після того, як пройшло шість місяців (саме стільки часу відводиться законом для забезпечення суддів житлом), пан Савчук звернувся з позовом до Чемеровецького районного суду з вимогою зобов’язати виконавчий комітет надати йому житло. Представник відповідача в суді Мелекесцев О. І. проти позову не заперечив, адже в цій справі і так все було зрозуміло. У підсумку суд вирішив задовольнити позов і зобов’язав виконавчий комітет Кам’янець-Подільської міської ради позачергово надати житло Савчуку Р. І. з сім’єю в складі чотирьох осіб. Рішення суду датоване 6 червням 2012 року.
Дивною ця справа є з огляду на те, що в постанові КМУ, від 3 серпня 2005 року «Про затвердження Порядку забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів», у ст.7 чітко визначено процедуру забезпечення судді житлом у випадку ненадання його протягом шести місяців: «У разі коли місцевий орган виконавчої влади або Міноборони у шестимісячний строк не забезпечили житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, суд на підставі його заяви за погодженням з Державною судовою адміністрацією або її територіальним управлінням (стосовно судді місцевого суду) може прийняти рішення про придбання житла за рахунок коштів державного бюджету та передачу його у користування судді». У нашій справі пан Савчук подав до суду не заяву, погоджену з ДСА, а позов до виконавчого комітету Кам’янець-Подільської міської ради про зобов’язання надання житла. Тобто предметом позову було визнання права на вимогу забезпечення житлом, що і так передбачено законодавством. Що це – некомпетентність нашого судді чи, можливо, заздалегідь спланований хід?
За для роз’яснення питання, в якому порядку і за рахунок яких коштів повинні здійснюватися видатки на забезпечення службовим житлом суддів місцевого суду, виконавчий комітет зробив відповідний запит до Міністерства фінансів України. У відповіді Мінфіну, датованій 27 березня 2013 року, чітко зазначено, що «судді мають забезпечуватися службовим житлом за рахунок коштів державного бюджету».
Незважаючи на це, рішенням 41 сесії міської ради від 16 квітня 2013 року №4, було передбачено виділити 475 264 грн. з місцевого бюджету на придбання квартири Савчуку Р. І. за рахунок коштів бюджету розвитку міста.
Дії депутатів міської ради залишаються дещо незрозумілими, адже в рішенні суду вказано «позачергово надати благоустроєну квартиру»,але аж ніяк не придбати її за рахунок коштів місцевого бюджету, адже це є грубим порушенням законодавства.
Вже 19 червня 2013 року виконавчий комітет укладає договір з ВКФ «Будмонтажсервіс» про придбання квартири на загальну суму 464 324 грн., тим самим ще раз нехтуючи законодавством України, а саме ст. 31 ЖК УРСР, в якій передбачається, що «громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР». В нашому випадку квартиру було придбано і надано з приватного житлового фонду.
Для того, щоб запобігти будь-якої відповідальності, виконком направляє звернення до Мінфіну та Державної судової адміністрації з клопотанням щодо повернення коштів, витрачених на придбання житла Савчуку Р. І., за рахунок Державного бюджету. У відповіді ДСА визначено перелік умов, відповідно до яких вимоги задоволенню не підлягають, а тому жодних коштів ніхто повернути не може.
Зрештою, сталося як завжди – громада міста втратила майже пів мільйона з місцевого бюджету, а відповідальності за це ніхто не несе. У вищезгаданому рішенні сесії бачимо, що було зменшено загальний обсяг видатків по статті «Реконструкція приміщень міської поліклініки №1 по вул. І. Франка, 30 під розміщення лікувально-діагностичного та консультативного центру, фізіотерапевтичного відділення» на 300 тис. грн. Місцева депутація вирішила, що проблема забезпечення судді житлом незаконним шляхом є важливішою, а ніж питання охорони здоров’я жителів міста.
Для того щоб дізнатися наскільки житлове приміщення було необхідним голові міськрайонного суду пану Савчуку, ми надіслали запит на отримання декларації про його доходи. На момент публікації статті, відповіді не поступило, а тому ми доповнимо матеріал відразу після того, як отримаємо відповідну інформацію.
Олександр Кохан (Джерело)
