Олександр Прусевич

  • 178
  • (Оцінок: 0)
Олександр Прусевич
Олександр Прусевич

Етнограф, природознавець, бібліограф, музеєзнавець, дослідник Поділля і Волині, член Подільського історико-археологічного товариства Олександр Прусевич.

Олександр Миколайович Прусевич – народився 21 лютого 1878 року в селі Окопи, нині Чортківського району Тернопільської області. У 1900—1905 роках навчався на геологічному факультеті Московського університету. Під впливом Василя Ключевського захопився в університеті історією. Перебуваючи на геологічній практиці в Подільській губернії, зацікавився історією етнографією, природою краю. У 1907-1915 роках був головним зберігачем Фондів історичного музею і, одночасно, в 1911-1919 роках завідував науковою бібліотекою Подільського товариства природодослідників і любителів природи. Крім того, в чоловічій гімназії та в школах міста викладав історію та географію


Олександр Миколайович був талановитим дослідником історії та культури Поділля, залишив після себе чималу наукову спадщину. Так, у 1904 році він опублікував одну з перших своїх історико-краєзнавчих статей "Історичний нарис укріплень м. Кам'янця-Подільського", в якій детально описав особливості середньовіччя фортифікації Старого міста. Наступного року в "Подольских епархиальньїх ведомостях" оприлюднив статтю "Історико-археологічні й етнографічні нотатки про м. Зіньків Летичівського повіту". Зберегла свою актуальність і його стаття "Нарис історії місцевого самоуправління на Поділлі" (1915).

Головним досягненням О.Прусевича стала монографія польською мовою "Кам'янець-Подільський. Історичний нарис" (1915), яка витримала кілька перевидань, з котрих останнє було здійснене у 2004 році. У 1906 році склав "Програму для збирання писанок і вишивок", яку розробив на завдання Подільського церковного історико-археологічного товариства при допомозі Ю.Сіцінського. Чимало років праці віддав вивченню на Поділлі народних промислів і ремесел. Ця ділянка роботи була домінуючою в етнографічних дослідженнях О.Прусевича. Він вивчав промисли - гончарний, гутний, шкіряний, килимарський, вишивання, ткацький, деревообробний, лозоплетіння та інші. Зрештою підбив узагальнюючі підсумки досліджень у капітальному збірнику праць "Кустарные промыслы Подольской губернии" (1916).
О.Прусевич склав та опублікував у 1912-1915 роках три випуски "Матеріалів з бібліографії Поділля". Це були на той час перші, найбільш ґрунтовні та досконалі покажчики джерел і літератури з історії, геології, археології, антропології, культури, медицини, санітарії, природознавства Поділля з доби середньовіччя до початку XX століття. Вони містили літературу про наш край, видану латинською, німецькою, французькою, італійською, польською, російською, українською та іншими мовами. Таким чином, О. Прусевич виявив себе ще й талановитим фахівцем-бібліографом і фактично став фундатором нинішньої наукової бібліографії Поділля.
З іменем відомого історика О.Прусевича пов'язаний житловий будинок за адресою Госпітальна,7 (історична назва Лазаретна, Шпитальна) побудований в другій половині ХІХ ст.

Будинок де жив Прусевич 

У 1886 р. вдова Колезького секретаря, дворянка Марія Леонтіівна Орловська, яка виховувала дітей померлої доньки Олександра та Єлизавети Прусевичів і мешкала у власному двоповерховому будинку по вул. Довгій біля Новопланівського мосту, купила ділянку землі біля колишніх Казарм фортеці. Тоді на садибі розміщувався скромний прямокутний одноповерховий глиняний будинок і дерев’яний флігель та просторе подвір’я. Це підтверджують плани міста другої половини ХІХ ст.
У 1901 р. вона заповіла своїм онукам Олександру та Єлизаветі Прусевичам по половині будинку по вул. Госпітальній.
У 1913 р. сестра О. Прусевича продала брату свою половину будинку. Історик разом з своєю дружиною Олександрою проживав в будинку до 1919 р. У зв’язку з політичною нестабільністю на Поділлі в роки Української національно-демократичної революції і громадської війни О. Прусевич був змушений залишити Кам’янець і виїхати до Галичини.
У 1922 р. передав всі права на своє рухоме і нерухоме майно дружині. Пізніше дружина О. Прусевича вийшла заміж, далі в документах на домоволодіння іменується під прізвищем Романової-Прусевич.
Згідно з інвентарною справою в 1922 р. будинок був націоналізований радянською владою, а в 1924 р. денаціоналізований постановою Окружної Житлової Комісії. За довідкою податкової книги садиба складалася з одноповерхового глиняного будинку і дерев’яного флігеля.
За обліковою карткою 1929 р. до садиби входили житловий будинок площею 143,44м2 з прибудованою верандою 7,99м2, кам’яний льох 45,7м2 та ретирада з дощок 1,81м2. Будинок був глиняний, поштукатурений та з дахом вкритим ґонтом.
За планами 1930-х років садиба мала чітко окреслені межі. Зафіксовано, що будинок був прямокутної форми, одноповерховий, витягнутий по осі захід-схід. Згідно плану 1935 р. домоволодіння Прусевичів знаходилось за адресою вул. Госпітальна,13, а на 1942 р. будинок належав Олександрі Романовій - Прусевич та мав адресу вул. Госпітальна,9.
За період Другої Світової Війни будинок не був пошкоджений. Згідно довідки 1946 р. з міського інвентарного бюро, будинок мав 5 кімнат, 2 коридору і одну комору. Частина будинку, яка складалась з двох кімнат і ½ коридору, що становить 18,97% від всього володіння, О. Романова-Прусевич продає громадянці Ільяновій Марії Іванівні. Також купець мав право користуватися земельною ділянкою площею 196,6 м2.
На фото М.Грейма 1878 р., як і на фото 70-х років ХХ ст. будинок зображений одноповерховим, прямокутним з чотириколонним портиком на південному фасаді, що акцентує головний вхід.

З 1982 р. досліджуваний будинок мав адресу вул. Госпітальна,7.
На сьогодні будинок має прибудови з усіх сторін, через які втратив історичне планування та автентичність. Проте, враховуючи те, що в будинку проживала видатна особа, Олександр Миколайович Прусевич, який зробив великий вклад в історію міста, пропонуємо його внести до реєстру, як пам’ятка історії місцевого значення.


За матеріалами дослідження наукового співробітника НІАЗ "Кам'янець" Т. ГЕРАСИМЧУК.


------

Прокоментуй Цей Пост:

Схожі Новини