Мені було дуже цікаво. Сто років тому, у 2011-му, я писала для одного з видавництв путівник по місцях УНР у Кам'янці, тобто трохи так в темі. Але Dmytro Babiuk в темі знаааачно більше. Сьогодні в місті в рамках відзначання сотих роковин смерті Симона Петлюри пройшла театралізована екскурсія петлюрівським Кам'янцем.
Я от не знала, що Петрушевич та уряд ЗУНР квартирували у келіях францисканського костелу.
Не знала, що амбітні плани стати морською державою УНР допомагали втілювати гуцули-бокораші: тодішня Україна не мала виходу до моря, а в керманичів дараб все ж хоч якийсь досвід навігації був, вони і ставали морською піхотою.
Не знала, що унрівські кавалеристи ходили містом зі шпорами-острогами на ногах, а ті остроги так дзвеніли, що кавалеристи були впевнені, що всі дівчата будуть їхні.
Не знала, що у 1930-х Кам'янець став абсолютним анти-чемпіоном з розстрілів: лише за жовтень-1938 у місті розстріляли 4000 людей і трохи більше сотні зіслали у табори. Переважно це була міська інтелігенція, професура огієнківського університету, художники та інші діячі, котрі не покинули місто, повіривши радянській пропаганді. Це була рекордна цифра в межах України. На другому кривавому місті був Житомир, але там стратили вдвічі менше - біля 2000 людей.
І тим більш не знала про зухвале викрадення козаками-кармелюківцями більшовицьких коней з-під Хотина. Дмитро розказував про відчайдушного нахабу-козака Троцького - нашого, не того, котрий розбудив сплячу сторожу, випитав, де командирський кінь та командирське сідло - і спокійно вкрав їх у сторожі з-під носа.
Екскурсія супроводжувалася сценками з тодішнього життя від аматорського театру "Лінк"(Валерій Свереда), Дмитро і сам був у костюмі вояка армії УНР.
Показував дітям не лише старі фотографії, а й наші кам'янецькі гроші (канарейки, богданівки і т.д.). Під колишньою державною скарбницею УНР (зараз це фаховий коледж мистецтва) екскурсантів чекав невеликий концерт.
Мені дуже подобається, що з концепції "останньої столиці" ми завдяки Дмитру виходимо на "соборну столицю". Бо столиць в УНР було багато ("у вагоні Директорія - під вагоном територія" всі, певно, пам'ятають). І про Злуку всі знають. Але справжня, хай коротка і ситуативна, злука була саме в нас над Смотричем, коли і Петрушевич, і Петлюра працювали поруч.
Коротше, це суперовий туристичний продукт. Svitlana Nikolina, Ігор Губіліт, Наталія Скорик - вам таке потенційно може бути цікавим.
Екскурсія після Старого міста продовжилася Новим планом, школярів повезли автобусами, а я чесно намагалася подолати шлях до головного корпусу університету пішки, але це для мене, на жаль, давно вже як Говерла: там перепад висот, карта каже, у 66 метрів, у спеку нездоланна перешкода. Потім школярі, які брали участь в екскурсії, грали в брейн-ринг на тему перших визвольних змагань.
Кам'янецька "Просвіта" (Анатолій Паладійчук та Slavko Polyatynchuk) мріють масштабувати гру на всеміський формат у жовтні, а далі, чому б і ні, зробити її всеукраїнською.
