Восени 1780 року в кам`янецький гарнізон був відправлений молодший офіцер артилерії Бенедикт Магер. З подільської столиці він часто писав до польської столиці: у Варшаві у нього жили три брати, в тому числі Антоній, відомий фізик, метеоролог й історик.
У червні 1784-го підпоручика Магера на кілька днів відпустили зі служби. У нього було важливе завдання: він допомагав будувати повітряну кулю. Якраз повернувся зі Стамбула принц Шарль-Вільгельм де Нассау-Зіген. Німець-авантюрист і російський адмірал родом з Пікардії володів на Поділлі маєтком в селі Тинна близько Дунаївців, тому бував і в Кам`янці-Подільському.
Принц де Нассау і його супутники – обер-лейтенант де ла Порте, американець Літтлпейдж і капітан Мокроноскі, – як писав до Варшави Магер, «привезли більш докладний спосіб виготовлення куль». Отже, спроби злетіти робилися в місті і до візиту де Нассау-Зігена. Принц бачив у Парижі експерименти братів Монгольф`є і «детально показав спосіб її [кулі] виготовлення». Комендант кам`янецької фортеці Ян де Вітт зустрів цю новину з ентузіазмом і виділив компанії помічника.
<!--MBegin:https://k-p.net.ua/uploads/posts/2016-05/1462703813_mongolfe.jpg|-->
<!--MEnd-->
А той писав до Варшави: «Інакше не можна сказати, крім що вдалося нам добре. Я можу себе похвалити, що працював при цьому найбільше. Так ми запускали з Кам`янця одну паперову у 23 фути завдовжки, а завширшки у 19 футів, яка піднялася вгору на три тисячі ліктів (близько 1 км) і впала за чверть милі на річку Смотрич. Другу запускали ми над Хотином, для паші, більшу, округлу, у 33 фути в довжину і ширину, дивилися з жахом, чи не впаде в центрі міста, щоб наробило туркам феєрверку. Були це кулі на розігрітому повітрі».
І ще цитата: «Я вже добре вмію робити кулі, тому можете очікувати мене у Варшаві раніше, ніж очікувалося». Тонкий натяк на міжміський переліт, який, на жаль, у XVIII столітті так і не відбувся.
- Історія сучасних польотів на кулях в Кам`янці
- Памятник повітроплавцю в Кам`янці-Подільському
З листів Магера відомо, що в місті конструювали і кулі меншого розміру «з дуже тонкої плівки», які «наповнювали смердючим газом з вітріолового спирту і залізної тирси».
Комендант фортеці Ян де Вітт фанатично цікавився повітроплаванням і не залишав спроб піднятися під хмари і після того, як де Нассау-Зіген поїхав. Саме на кошти генерала ректор кам`янецькій школи Каспрович і підхорунжий Якубовський кілька місяців створювали свій варіант монгольф`єра.
Куля з подвійного проклеєного паперу діаметром 15 м з гондолою і загальною вагою 400 кг у листопаді 1784 року була готова до польоту. Коли її творці почали надувати аеростат, папір не витримав і лопнув. З дірою в оболонці летіти не ризикнули, тому куля сиротливо піднялася на висоту 240 м, де лопнула вже остаточно і впала на землю.
Кам`янецька рукописна газета згадує, що «з 21 серпня 1784 року морочилися тут над повторним запуском кулі, у якій Каспровичу, вчителю фізики, із солдатом від гренадерів було велено плисти в повітрі, але з цього нічого не вийшло, куля згоріла, а охочі летіти залишилися на землі".