Річка Смотрич протікає в межах Хмельницької області, являється лівою притокою Дністра і відома завдяки своєму каньйону.
Одна з найкрасивіших річок України, що, закована у високі кам’яні береги, несе свої води подільськими краями до самого Дністра.
Опис
Довжина 169 км, сточище 1800 км². Річище звивисте, у пониззі утворює два рукави. Переважна ширина річища 10—15 м, найбільша — 40 м. Долина переважно вузька, в багатьох містях каньйоноподібна. Похил річки 1,3 м/км. Заплава часто переривчаста, завширшки до 0,6 км; подекуди звужується до 20—50 м.
Народжується річка біля села Андріївці на Авратинській височині, і тече через чотири райони Хмельницької області, доки, поблизу села Устя Кам’янець-Подільського району, не впадає у Дністер. Довжина Смотрича – 169 км. Води його поповнює значна кількість великих та менших приток – Сквила, Тростянка, Чорноводка, Лисогірка, Дібруха. Саме ж живлення річки з притоками переважно снігове та дощове. На своєму шляху Смотрич минає багато містечок та сіл, долина його густо заселена.
Русло річки.
За час свого існування вона декілька разів змінювала русло, промиваючи осадові відкладення, аж доки не досягла кам’янистих вапнякових порід. Вода за мільйони років прогризла в товтровому кряжі глибоке русло, стінки якого утворили високий каньйон. Вздовж долини Смотрича розташовуються мальовничі Товтри – залишки коралових рифів, що височіли посеред прадавнього моря.
Дно річки покриває кам’яна галька (алювій), і вода не стирає камінь, а розмочує пісок, глину та гальку, змішує і несе за течією. Зважаючи на те, що зараз глибина каньйону до водного дзеркала десь приблизно 37 метрів, а вода з алювієм покривають решту – метрів 20, то цілком ймовірно, що колись долина Смотричу стане значно глибшою.
Смотрицький каньйон.
Унікальність Смотрича та справжня окраса всього Поділля – це, безперечно, його каньйон, геологічна, геоморфологічна та палеонтологічна пам’ятка. Його стінки, немов у розрізі, демонструють розвиток землі протягом 420 мільйонів років. На схилах каньйону спостерігаються відшарування силурійських вапняків, в яких знаходять рештки викопної фауни. Нижче Кам’янця спостерігають і більш древні вендські та кембрійські відкладення. Долина каньйону вкрита реліктовими рослинами-ендеміками. Зараз ЮНЕСКО розглядає можливість включення Смотрицького каньйону до об’єктів всесвітньої спадщини.
Історія.
Хоча відомості про те, як ходили по Смотричу човни, вчені датують ще IV – ІІІ тис. до н. е. В ті часи на місці сучасного Кам’янця Подільського стояв древній трипільський «протогород», що проіснував майже дві тисячі років. Тоді по річці його жителі сплавляли ліс із північних районів. У ІХ – Х ст. на берегах Смотрича оселилися племена тиверців. Вчені стверджують, що саме вони побудували перші укріплення на річці. Тож вже в ХІ столітті Смотричем було не так просто пропливти – шлях перегороджували дві високі брами, що використовувались як оборонні та гідротехнічні споруди.
Надзвичайно цікаву німецьку гравюру XVIII ст. виявив львівський історик Л. Я. Дашкевич. На ній зображена велика галера, що пливе Смотричем поблизу камян’ецької фортеці. У ній четверо гребців на чолі з капітаном, що спостерігає за Старим містом у підзорну трубу. Значить, навіть у XVIII ст. річка ще була судноплавною. Згодом же плавати річкою ставало все гірше. По течії збудували три великі млини, вода несла з собою щебінь та гальку, і замулювала русло.
Колись Смотрич був могутньою рікою, зараз же русло ріки зменшилось майже удвічі. Навіть ще на початку ХХ століття води Смотрича були дуже чистими. Настільки, що по кольору криги вгадували, звідки її принесло. Якщо лід був чистий, значить, «купинський», від села Купин, темний та болотистий – «карабчиївський», від Великого Карабчиєва. Зараз же на берегах Смотрича –сміттєзвалища, стоки від промислових підприємств, численних цукрових заводів. Жителі теж вбивають річку, завалюючи її купами побутових відходів. Тож головна проблема Смотрича спричинена жахливим ставленням людей до їх багатства – природи.
Походження назви річки Смотрич.
Досі ще не зійшлись на єдиній думці, від чого вона виникла. Розповідають, що колись на берегах тоді ще судноплавної річки стояли дерев’яні вежі-охоронці, на яких чатували вартові. Щоб не спала сторожа на сусідніх вежах, вони раз-по-раз кричали один одному: «Смотри!» Начебто від того й пішла назва Смотрич. За іншою версією в основі назви річки давньоруське слово «смотрети», тобто дивитись у воду, немов у дзеркало. Ще інший варіант – мовляв, назва Смотрич від попереджувальних вигуків, що лунали на її берегах, коли ріка розливалася під час повені.
Мало хто зараз й повірить, що колись Смотрич був судноплавним. Хоча запитання, що частенько виникають у туристів – чи були ці могутні стіни, що оточують річку, колись заповнені водою – мають цілком реальне підґрунтя. Важливий доказ цьому – несподівана знахідка геологічної експедиції, що в 1956 році проходила у Кам’янці. Тоді геологи відкрили шлюзи човнової станції, а коли вода зійшла, побачили дивний кам’яний стовп, висотою півтора метра, схожий на гриб. Найімовірніше, його використовували, щоб причалювати до берега, великі човни. Під «шапкою» знайшли борозенки, витерті ланцюгами та канатами.
Річка придатна для сплаву від смт Смотрич до гирла.
Зараз Смотрич не судноплавний. По його руслу сплавляються хіба що любителі рафтингу, яких приваблюють порожисті ділянки, але, через велику кількість млинів та гребель, їх чекають регулярні обноси перешкод. Від містечка Смотрич до села Нігин Кам’янець Подільського району річка перетинає головний Товтровий кряж, тож у тих місцях багато звивистих поворотів, петель, вигинів. Один з найцікавіших порогів по маршруту – «Кривий поріг» поблизу села Грицків. За ним у руслі регулярні мілини та перекати, і через два кілометри – ще один досить серйозний поріг із зливом. Ділянка із найшвидшою течією – від села Голосків до Кам’янця Подільського. Після Голосківської ГЕС, шлюзи якої знову ж доведеться обносити, ряд перекатів, пороги, і річка входить в одне з наймальовничіших міст України. Тут русло річки утворює практично замкнуту меандру, що омиває острів, входом до якого слугує Замковий міст. За Кам’янцем у руслі далі продовжуються мілини та греблі. У селі Цвиклівці – найбільша на річці ГЕС. Після цього до впадіння Смотрича у Дністер залишається до двох кілометрів.