19 серпня 1920 року, у Кам’янці-Подільському засновано народну консерваторію, яка фактично відповідала сучасній музичній школі.
Її відкрили у будинку Українського клубу на розі тодішніх вулиць Петроградської та Кишинівської (тепер Лесі Українки та Драгоманова).
Особливістю закладу була його демократичність і доступність. Вступати могли всі охочі, хто мав лише елементарні музичні здібності.
У документах того часу зазначалося, що завданням школи є «научити музичному ремеслу, приступному кожній людині».
У той період Кам’янець-Подільський виконував роль тимчасової столиці Української Народної Республіки.
Місто стало центром політичного, освітнього та культурного життя. Тут працювали Український державний університет, народні школи, діяли численні культурні товариства, театри та гуртки.
Відкриття народної консерваторії відображало загальний настрій епохи. Незважаючи на військово-політичну нестабільність і постійні зміни влади, прагнули створювати центри національної культури і поширювати музичну освіту серед широких верств населення.
Таким чином, навіть у важкі роки визвольних змагань, Кам’янець-Подільський залишався містом, де розвивалася українська культура, а народна консерваторія стала однією з ланок цього духовного відродження.