За свідченням Ольги Пламеницької та деяких інших істориків, церква Св. Георгія виникла у 1740 році. Але у «Трудах подольскаго Епархыальнаго историко-статистического комитета. Выпуск 9», які були видані у Кам`янці-Подільському, церква існувала тут ще до 1740 року, але точна дата її будівництва невідома. У 1740 році настоятель кам`янецької Петропавлівської церкви Іоан Пліський виклопотав у єпископа (уніатського) дозвіл на приєднання фільварецької церкви до своєї. Але йому довелося долати опір з боку прихожан, які виступали проти такого об`єднання. У 1752 році Польсько-фільварецька церква знову стала самостійною.
На той час будівля церкви була дерев`яною з трьома куполами. Поряд була дзвіниця з чотирма дзвонами. П`ятий, найбільший дзвін, розташовувася поряд на окремих стовпах. Також на той час при церкві діяло три братства: старше чоловіче ім. Св. Пророка Іллі, молодше чоловіче ім Св. Великомученика Георгія, а також жіноче ім. Св. Софії.
У 1771 році кам`янецька церква св. Георгія отримала грамоту на володіння землями. У XVIII ст. церква, як і всі на той час, була приєднана до Унії, а в 1795 році знову воз`єдналася з православ`ям.
На думку авторів вище зазначених «Трудів...», будівля церкви була однією з перших, збудованих на Польських фільварках. Дерев`яна церква проіснувала до 1861 року. Пізніше поряд зі старою було збудовано нову. Нова церква, що існує і нині, - кам`яна, п`ятикутна, збудовна у формі восьмистороннього хреста. Підрядником будівництва нової церкви був купець III гільдії Іцик АКСЕЛЬРУД, у багатьох виданнях помилково названий архітектором. У 1881 році в північній частині храму збудовано другий престол на честь Св. Софії та її трьох доньок - Віри. Надії. Любові. 1879-1885 pp. настоятелем церкви був Мойсей ДОРОНОВИЧ - відомий краєзнавець, один із засновників Кам`янецького давньос-ховища (нині історичного музею-заповідника). А з 1903 р. настоятелем був ще один краєзнавець - Йосип СУЛКОВСЬКИЙ (помер 1917 p.), який у "Подільських єпархіальних відомостях" друкував статті з історії сіл і парафій Ушицького повіту, передав давньосховищу багато старожитностей.
15 грудня 1983 р. у колишній Георгіївській церкві відкрили перший у Хмельницькій області планетарій.
Кам`янецькому планетарію випав недовгий вік - менше 7 років. 2 жовтня 1990 р. президія міськради виробила заходи для звільнення приміщення церкви та передачі її громаді УПЦ Московського патріархату. Так почалося нове життя старої церкви. Нині це кафедральний собор Святого Георгія Побідонос-ця. Першим настоятелем відновленого храму був (до 1 вересня 1997 р.)
Володимир РОВІНСЬКИЙ, який нині трудиться на духовній ниві в Ковелі. 6 травня 1992 р., у день Георгія Побідоносця, у храмі освятили встановлену тут меморіальну плиту з іменами 13 жителів міста та району, які загинули в Афганістані. А 31 травня 1992 р. урочистим богослужінням завершився перший навчальний рік у недільній школі при церкві. Сьогодні настоятелем храму є єпископ Кам`янець-Подільський і Городоцький Феодор.
Церква св. Георгія в Кам`янці-Подільському
Історія церкви Св.Георгія на Польських фільварках у м. Кам`янці-Подільському висвітлена переважно в працях історика Є.Сіцінського "Город Каменец-Подольский. Историческое описание" (1895) та "Приходы и церкви Подольской епархии" (1901). Вони охоплюють історію церкви з 1740 до1881 рр. Таким чином, суттєвий проміжок часу - з кінця XIX ст. до наших днів - у будівельній історії церкви залишається недослідженим.
Опис архітектури церкви Св.Георгія та дзвіниці міститься в ілюстративному довіднику-каталозі "Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР" (т.4, 1986). На жаль, у ньому архітектором, що здійснював будівництво церкви, помилково названий купець Іцко Аксельруд (1).
Метою даної публікації є висвітлення історії церкви у ХІХ-ХХ ст. та виправлення помилки стосовно архітекторів, які здійснювали нагляд за будівництвом церкви.
Як відомо, у XVIIIст. у Кам`янці не будували нових православних церков. Давні православні храми були віддані уніатам. У зв`язку з входженням Поділля до складу Російської імперії у XIX ст. пануючою стала православна релігія. Відбувається процес поступової ліквідації уніатських церкви, передачі церковних споруд російській православній церкві. На перших початках ці скромні невеликі храми цілком задовольняли російську владу і церковну верхівку. Однак пізніше, як зазначає О.Пламеницька, особливо після польського повстання 1861-1863 рр., російська влада звертає увагу на зміцнення православ`я з метою використання православної віри для утвердження і зміцнення імперської влади. Саме з середини XIX ст. розпочинається будівництво нових великих православних церков у Кам`янці .
Церква Св. Георгія на Польських фільварках постала не на порожньому місці. Як повідомляє Є.Сіцінський, перша згадка про церкву з такою назвою у передмісті Польські фільварки зустрічається в актах 1740 р. Церква була дерев`яною і проіснувала до 1861 р. У 1861 р. була освячена нова кам`яна церква. На місці старої церкви на церковному погості був втсановлений кам`яний хрест під навісом3.
У книзі "Приходы и церкви Подольской епархии" за редакцією Є.Сіцінського подається детальна історія виникнення передмістя Польські фільварки та опис старої дерев`яної церкви, яка існувала тут у давні часи. Це була 3-купольна дерев`яна церква з дзвіницею. На протязі XVIII ст. вона була уніатською, з 1795 р. - православною (4).
Згідно з архівними джерелами, будівництво нової кам`яної церкви Св.Георгія розпочато у 1851 р. і закінчено у 1861 р., таким чином, воно тривало 10 років (5). Місце для нової церкви було обране ще у 1846 р., коли Подільській будівельній комісії було дано вказівку про викопирування місцевості на Польських фільварках для побудови нової церкви поблизу старої дерев`яної. Будівництво храму розпочалося під наглядом єпархіального архітектора Антона Автономовича Островського, а з 1854 р. нагляд взяв на себе архітектор
Микола Онуфрієвич Кулаковський. Подільським губернським архітектором у той час був Микола Федорович Корчевський, який теж здійснював контроль за спорудженням церкви (7). Будівельні роботи буди доручені підряднику купцю 3-ої гільдії Іцку Аксельруду, котрий узяв на себе обов`язок наймати будівельників, слідкувати за їх роботою і відповідати за якість робіт (8).
На жаль, у деяких сучасних виданнях, а саме у "Памятниках градостроительства и архитектуры Украинской СРСР" (т.4) купець Іцко Аксельруд названий архітектором9. Ця ж сама помилка проникла також у книгу О.Пламеницької "Християнські святині на Подалі" та книгу польської дослідниці архітектури Кам`янця Марш Вірашки.
У листопаді 1861 р. роботи по будівництву церкви були в основному закінчені, але урочисте освячення церкви відбулося раніше - 15 жовтня (за старим стилем) 1861 р." В притворі храму була вмонтована мідна дошка з написом: "Создася и освятися храм сей во имя Святого Великомученика и Победоносца Георгия при державе благополучно царствующего благочестивей шего Государя Императора Александра II, при высокопреосвященнейшем Иринархе, Архиепископе Подольском и Брацлавском, приношениями местных и иногородних благотворителей, тщанием и трудами Кафедрального собора ключаря протоиерея Павла Троицкого, 1861 года октября 15 дня" (12).
Стара дерев`яна церква Св.Георгія була розібрана. На місці, де знаходився престол цієї церкви, був поставлений кам`яний пам`ятник, увінчаний хрестом, а з західного боку вставлена ікона у рамі під склом, що зображувала Св. Георгія на білому коні, що простромлює змія (13). У 1863 р. окремо від нової кам`яної церкви була збудована кам`яна 3-поверхова дзвіниця. В її нижньому поверсі знаходились два житлових приміщення, в третьому поверсі - 6 дзвонів (14).
Від часу побудування церкви які-небудь перебудови або розширення на проводились. У 1877 р. замість колишнього іконостасу був встановлений новий. Ікони для нього були замовлені в Петрограді і написані олійними фарбами на полотні академіком візантійського живопису Васильєвим. Тоді Мі була влаштована дубова підлога (15).
Ремонти церкви проводились у 1867, 1869, 1877, 1884, 1890 та 1898 роках. У 1884 р. були здійснені розписи стін і куполу в інтер`єрі, але ім`я автора залишилося невідомим. У 1898 р. розписи були поновлені (16).
У 1911 р. 15 жовтня відбулось урочисте святкування 50-річчя з дня побудування і освячення церкви. У газеті "Подолия" була надрукована стаття, присвячена цій події, яка пізніше була видана окремою брошурою. У ній знаходимо відомості, що до ювілею церкви в ній були розписані вівтар і передвівтарна частини 1. У звіті Георгієвсько-Серафімівського братства за 1910-1911 рр. повідомлялося, що розписи цієї частини інтер`єру були доручені відомому на Поділлі художнику Дмитру Опанасовичу Жудіну. Розписи характеризуються як "історичний живопис з південно-руською орнаментацією"(тобто українською) (18).
Після революції 1917 р. церква Св.Георгія ще досить довго залишалася діючою. У середині 1930-х років радянська влада починає наступ на права віруючих. Але церква Св.Георгія зазнала менших втрат у порівнянні з деякими іншими храмами Кам`янця. Відомо, що були повністю зруйновані такі видатні пам`ятки церковного зодчества як церква Св.Трійці, Церква Івана Предтечі, вірменський костьол Св.Миколая та інші. Що ж до церкви Св.Георгія, то вона частково використовувалась для зберігання зерна. Так, у 1935 р. частина церкви згідно з договором була надана Довжоцькому спиртзаводу. У1936 р. в церкві також зберігалося зерно згідно з умовою, укладеною з Управлінням Держсортфонду. В цей же час в іншій частині церкви відбувалися богослужіння(19).
Згідно зі свідченнями старожилів Польських фільварків, церква залишалася діючою до середини1950-их років, після закриття в ній 
було влаштовано склад солі.
1980-ті роки відкрили нову сторінку в історії церкви Св.Георгія. Слід сказати, що перша половина 1980-х років відзначена пожвавленням культурного життя міста: відреставровано орган у кафедральному костьолі Св.Петра і Павла, де розпочалися концерти органної музики. Відкрито картинну галерею у відреставрованому будинку православної духовної семінарії. Зміни торкнулися також церкви Св.Георгія, яку було вирішено пристосувати під планетарій. Проект реставрації і пристосування розробили фахівці республіканського інституту "Укрпроектреставрація". До колективу авторів увійшли В.А.Петренко, Є.М.Пламеницька, В.Д.Іваненко, С.Буркацький, А.Тюпич (20).
Під час досліджень в інтер`єрі церкви виявлено живопис Д.О.Жудіна. Розписи були відновлені київськими художникам і реставраторам и (21).
В процесі пристосування під планетарій церква була розділена на 2 поверхи. На нижньому поверсі був створений зоряний зал на 200 місць з оригінальним куполом. У залі встановлено проекційний апарат "Малий Цейс" для демонстрації зоряного неба та інші оптичні прилади. На другому поверсі було розгорнуто експозицію макетів космічних станцій, ракет, супутників тощо (22). Експозиція була оформлена відомими кам`янецькими художниками Олександром Миронюком та Володимиром Антонюком. Головним акцентом експозиції став вітраж "Ікар" (23). Урочисте відкриття планетарію відбулося у 1984 р. Інформація про цю подію з`явилася у союзних газетах. Повідомлялось, що це перший планетарій у Хмельницькій області і 65-ий у Радянському Союзі (24).
На початку 1990-их планетарій був закритий. У жовтні 1990 р. президія міської Ради прийняла рішення про звільнення приміщення церкви і передачу її Українській Православній церкві Московського патріархату. Після передачі церкви громаді віруючих у ній було ліквідоване перекриття, яке утворювало 2-ий поверх, встановлено іконостас, в інтер`єрі зроблені нові розписи згідно з канонами Московського патріархату. На жаль, не були збережені настінні розписи, створені художником Д.О.Жудіним до 50-річного ювілею церкви у 1911 р.
У 2-ій половині XIX ст., окрім церкви Св.Георгія, з`явилися нові православні храми в інших частинах міста. У Старому місті було перебудовано костьол кармелітів на Кафедральний Казанський собор. Споруджені такі великі кам`яні церкви як Покровська на Руських фільварках та Олександро-Невська на Новому плані. Будівництво нових православних церков, які мали захоплювати мешканців міста своєю пишністю і багатством, мало відверто ідеологічне спрямування. Недарма, як зазначає О.Пламеницька, у Кам`янці вперше з`явилася споруда, характерна для московської архітектури XVII ст. - з високими наметами і кокошниками - церква Св.Георгія. Це підкреслювало відверто російський, імперський характер православ`я (26).
Разом з тим, слід відзначити, що церква Св.Георгія відіграє важливу роль у забудові Польських фільварків. Ця висока імпозантна споруда є архітектурною домінантою одно- і двоповерхової житлової забудови цього району мста. Зведена за типовим проектом, вона являє собою стилізоване наслідування давній архітектурі. Характерний 5-главий силует церкви чітко виділяється на тлі житлової забудови. Багатий декор фасадів у псевдо-руському стилі надає церкві ошатного вигляду. Вона є характерною пам`яткою часів Російської імперії.
Г.О.Осетрова
1. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Т.4. - К.:"Будівельник", 1986. - С. 138.
2. Пламеницька О. Християнські святині на Поділлі. - К : Техніка, 2001. - С.267.
3. Сецинский Е. Город Каменец-Подольский. - К., 1845. — С.! 55.
4 Приходы и церкви Подольской епархии. - Каменец-Подольский, 1901. - С.394-397.
5 Ком `янець-Подільський міський державний архів (далі - КПМДА). - Ф.315. - Оп.4. - Спр.69. - Арк.23.
6. Там само. - Ф. 115. - Оп. 1. - Спр. 1173. - Арк. 1.
7. Там само. -Ф.315. -Оп.1. -Спр.2619. -Арк.З.
8. Там само. - Арк.4.
9 Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Т.4. - С. 138.
10. Bania Zbigniew, Wiraszka Marta. Kamieniec Podolski:miasto-legenda. -Warszawa:"Neriton", 2001. - с.178-179.
11. КПМДА. - Ф.315. - Оп.4. - Спр.69. - Арк.23.
12. Там само. - Арк.24.
13. Там само.
14. Там само. - Арк.25.
15. Там само. - Арк.24.
16. Там само.
17. Там само. - Арк.73.
18. Там само. - Арк.83-86.
19. Там само.-Арк. 100-101.
20 Осетрова Г. Нове життя пам`ятки // Пам`ятники України. - 1984. - №2. - С.53.
21 Качуровський А. Планетарій над Смотричем // Радянське Поділля. - 1984. - 15 січня.
22. Там само.
23. Вінюков О. Мандрівки зоряним небом // Радянське Поділля. - 1986. - 28 лютого.
24. Советская культура. - 1984. - І марта.
25. Несвят Г., Панчу к В Відродимо храм // Прапор Жовтня. - 1990. - 27 жовтня.
26. Пламеницька О. Християнські святині на Поділлі. - С.274.