Там,у того лева, була наймачніша вода в місті.
Холоднюча та навіть якась солодкуватий. Постійно з бідончиком бігали туди , благо жили поруч,у банковському дворі.І такий самий льова був у сквері з протилежного боку Банку. І все ніби таке,а вода зовсім інакша на смак . То не ностальгія за совком,то ностальгія за дитинством,юністю, ЩЕ живими батьками,друзями, сусідами, за сподіваннями на те,що буде все краще і не буде війни...