Краса Кам`янця — це його високі скелі, на яких він побудований та скелями оперезаний. Своєрідною підковою міцно захищають скелі місто. Кажуть і вірять кам`янчани, що та скеляста підкова є оберегом щастя для всіх молодих дівчат і хлопців, що хочуть об`єднатися в сім`ю і народити дітей, як продовження свого земного життя і справ.
Наші предки, слов`яни, обожнювали дерева. Вважали, що у деревах залишились жити на землі померлі люди. Особливо поважали дуб — символ могутності і сили, священне дерево старослов`янського язичницького бога грому і блискавки Перуна. Під розлогими шатрами древніх дубів проводились у давнину народні віча, відбувались князівські ради, чинилися суди, дубовим листям увінчували переможців, народних героїв.
Майже кожне дерево у народі оспіване у легендах.
Коли турки захопили Кам`янець у 1672 році, вони католицькі храми перетворювали на мечеті, а православні храми дуже не ображали, тому що у турків була угода з українським гетьманом Петром Дорошенком, який із військом козаків приймав участь у тодішній польсько-турецькій війні на боці турків.
На основі історичних переказів за минулі сторіччя повстають перед нами легенди про Кам`янець та його споруди. У записах київського Митрополита Петра Могили розповідається про замкову церкву нашого міста.
Церква Покрови Божої Матери була побудована ще за часів литовських князів Коріатовичів, які звільнили наш край від влади татарських ханів, отримавши перемогу на річці Синюшці у 1362 році. На Поділлі князі прийняли християнство. Є припущення, що Олександр та Юрій Коріатовичі були поховані у цій замковій церкві.
Чи то справді було, чи то вигадка, але живе ця легенда, і всі їй вірять — очевидно, що таке було насправді.
Вже завоював Осман II у 1621 році Хотинську фортецю, через Дністер переправив своє 200-тисячне військо, у якому було 300 гармат, 4 бойових слона і безліч мулів, верблюдів та інш. Підійшов дорогами до Кам`янця, підступив під самі стіни кам`янецької фортеці. Як взяти цей ключ до всього багатства краю? Думає султан про перемогу, оглядає місцевість навколо Кам`янця.
Давно це було та і досі народи Європи пам`ятають ж той бій чи на життя, чи на смерть, який точився під Хотином у 1621 році. Вирішувалась доля багатьох держав, на землі яких зазіхала армія Османа II. І об`єднавшись проти поневолювачів, перемогли литовці, поляки, козаки: не пустили бусурман загарбати увесь світ християнський. Але страшні були рани, багато загинуло сміливців. Смертельно отруйною татарською стрілою був поранений Петро Сагайдачний, український гетьман, військовий геній, який допоміг переможно закінчити цю битву, щоб далі Хотинської фортеці турки не йшли.
Поки турки 27років були у Кам`янці, домініканський костьол був мечеттю. Перед тим, як розпочати мусульманські служби, за наказом Галіль-паші (намісника турецького султана на Поділлі) всі святині християнські (ікони,хрести та ін.) мали бути знищені. Все з храму винесли і спалили, а тільки одну ікону — ікону Матері Божої з Ісусом Христом на руках — не взяв вогонь, як турки не старались.
